A A A K K K
людям із порушенням зору
єдиний номер контакт-центру 0979709977 КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДРАБІВСЬКА БАГАТОПРОФІЛЬНА ЛІКАРНЯ" ДРАБІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ
КНП "Драбівська багатопрофільна лікарня" Драбівської селищної ради

Сторінки історії

 З давнини люди краю користувалися послугами знахарів та лікарів самоучок-костоправів, знавці лікували недуги, травами тощо. Лише козаки отримували медичну допомогу від сотенних козацьких лікарів у Гельмязові та Пирятині.

У ХVIII столітті в Золотоніському повіті було запроваджену приказну медицину. Лікарі та їхні учні, що працювали в Золотоноші, надавали допомогу і людям Драбівщини. В 1805 році весь повіт обслуговували З лікарі та їх учні. З лікарями справи покращали, коли в 40-х роках XIX століття в Золотоноші було відкрито міську лікарню на 25 ліжок та аптеку.

Корінні зміни на царині медицини краю склалися із запровадженням земської реформи 1864 року. Відтак земська медицина створила систему медичного обслуговування сільського населення. В 1848 році під час спалаху холери у Драбові захворіло 11 чоловік, з них 10 одужало, один помер.  У 1866 році земський медичний персонал боровся з епідемією сифілісу у Драбові. Того ж року один хворий обходився в 35 коп. на добу.

Повіт було розбито на шість медичних дільниць, у тому числі Драбів. При кожній дільниці була відкрита амбулаторія. Завідувачем дільниці був лікар. Кожна волость Драбівська, Безпальчівська, Білоусівська, Великохутірська мала свого фельдшера.

Слабка мережа медичних закладів не могла погасити епідемій.

В 1913 році в зв’язку з епідемічним спалахом сипного тифу у Драбові було відкрито заразний барак на 25 ліжок. Відтак він працював безпервно і фактично увійшов до штату повітової медичної організації.

В 1914 році із 39 хворих на запалення легень у Драбові 4 померло, із 35 хворих на туберкульоз померло 13.

Згодом було відкрито ще Великохутірську дільницю обслуговування. В 1914 році Драбівська і Великохутірська дільниці обслуговували 36 посад (35197 мешканців). Драбівська дільниця мала лікарню на 16 ліжок, 1 -го лікаря, 3 фельдшера, фельдшера-акушера, Великохутірська - 2 фельдшери і фельдшера-акушера. Лікарі отримували по 1500 крб., фельдшери - по 300. крб на рік. Жоден лікар не мав своєї квартири. В 1914 році обидві дільниці прийняли 25458 хворих амбулаторно і 1264 на дому. З них 72 померло. В тому ж році Драбівська лікарня функціонувала всього 9 місяців з огляду на ремонт. На утримання лікарні було витрачено 2400 крб. Загальна вартість утримування і лікування хворого склала 10, 5 крб на рік, за добу - 87 коп. Завідував лікарнею І. Козаков.

Медична допомога жителям Драбівського району в першій половині XX століття надавалась медичною службою Золотоніського повіту в амбулаторіях, лікарнях і, в термінових випадках, на домівках. Як лікувальна, так і фельдшерська допомога, а також видача хворим ліків - безоплатна. Повіт поділений на 14 лікарських дільниць. 6 дільниць мають лікарські заклади на 16 ліжок кожний. Одним з таких закладів є Драбівська дільнична лікарня, де крім лікаря І. Козакова працюють 3 фельдшера і фельдшер-акушерка.

1921 рік характеризувався прогресом самостійного фельдшеризму. Тоді було відкрито самостійний фельдшерський пункт у Чернещині, крім наявних Драбівського, Безпальчівського і Великохутірського. Тоді ж Безпалчівський фельдшерський пункт було перетворено на лікарську амбулаторію.

У 1922 році на Драбівщині було 3 лікарські дільниці. Лікарня функціонувала тільки в Драбові.

У 1923 році згідно постанови сесії районної Ради створена Драбівська центральна районна лікарня, яка була розрахована на 15 ліжок. 

Станом на 1 жовтня 1924 року Драбівський район мав лікарню на 15 ліжок, 1 лікаря, 4 особи іншого медичного персоналу, 5 чоловік технічного, 2 лікарські амбулаторії, в них 2 лікарі, 3 особи іншого медичного персоналу та 2 технічного персоналу. Крім того при Шрамківській цукроварні діяла робітнича амбулаторія.

В 1940 році Драбівська районна лікарня працювала на 35 ліжок, мала амбулаторії та аптеку.

У 1941 році справжніми патріотами проявили себе в умовах окупації лікарі і обслуговуючий персонал місцевої Драбівської лікарні на чолі з лікарем-хірургом Катериною Євгенівною Кондратенко. Вони врятували життя багатьом пораненим бійцям, а потім допомагали їм добратися через лінію фронту або в партизанські загони, спільними зусиллями вони відстоювали юнаків і дівчат від вивозу в рабство до Німеччини. Зокрема, майора Червоної Армії Романівського лікували цілий рік, а потім відправили його до партизанів. Треба було проявити залізну витримку, працювати в надзвичайно складних умовах. Не один раз доводилося мати справу з гестапо. Доноси сипалися майже кожен день, а то й два рази в день. Було кому це робити. Кадрів в цьому питанні вистачало. В дуже тяжких умовах доводилося відшукувати медикаменти, харчі, завозити паливо. Однак люди працювали. І по своїх можливостях робили посильний вклад в загальну Перемогу.

У 1949-1950 роках  у Драбівській районній лікарні на 50 ліжок працювало 6 лікарів та 22 особи середнього медичного персоналу, працював кістково-туберкульозний санаторій на 35 ліжок.

У 1965 році медичне обслуговування Драбівського району здійснювали Драбівська районна, 10 дільничних лікарень, протитуберкульозний диспансер – загалом на 395 ліжок. 39 фельдшерсько-акушерських пунктів, 9 аптек та здоровпункт. У районі працювало 38 лікарів та 189 середніх медичних працівників. Також у 1965 році було розпочато будівництво головного стаціонарного корпусу Драбівської райлікарні на 120 ліжок, яке завешилось у 1967 році. Дане приміщення функціонує і на сьогоднішній день. Головним лікарем Драбівського району на той час був М. Дикий.


Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень